Історичні розповіді.

Сьогодні знаменна подія — у Києві відкрито пам`ятник Петру Болбочану.

Болбочан — фігура настільки потужна, що одним постом навіть для побіжного його представлення ніяк не обійтись.

Кадровий офіцер, учасник Першої світової, один з перших розпочав процес українізації в імператорській армії.

Перший командир Запорізького загону, який згодом став дивізією і корпусом — легендарної та на рівні із Січовими Стрільцями найбоєздатнішої частини Армії УНР.

У січні 1918 року на вулицях Києва придушував більшовицьку п’яту колону та першим звільняв столицю після короткотривалої, але дуже кривавої окупації.

Звільнив Крим! Так, саме Болбочан здійснив блискучу операцію та вигнав загарбників з півострова.

Весь 1918 і початок 1919 саме Болбочан тримав лінію оборони спочатку на Донбасі, а потім на Лівобережжі.

Політично Болбочан був державником, націоналістом. Виступав за самостійність за будь-яку ціну, сильну та дисципліновану армію, проти лівацького самознищувального абсурду.

Займав позицію значно правіше Петлюри, не кажучи вже про марксиста Винниченка, з яким відкрито ворогував. Водночас, був значно більшим націоналістом, ніж Гетьман Скоропадський, який будучи державником, на той час не до кінця сприймав українську ідею.

Болбочан міг стати своєрідним містком між республіканським та гетьманськими таборами української революції — і від того ще більш трагічною нотою звучить його смерть від рук своїх.
Болбочан — це дзеркало української революції, з усіма її тріумфами і трагедіями.

Хай живе добра пам`ять про цього великого українця!

https://www.facebook.com/andriy.illenko/posts/5168862906487791?__cft__[0]=AZUzNadzE1AtmMq11p9A-fZwkdUDtOUFrrnh_qAL2PSSHUbzt7-AY6lyYXtgp0jh7FrmsWM_HiRSoiVcvicLs5iufoBBuIMTMdMflRY2QEAUV2hkiBISeJDqPBIRmmghiHZi5FFQxDWVkUDVf96Tp8R5WCb0KdAYWJYQ9F0vT-Oer42ttOexA4D9Iee5DcafMkM&__tn__=%2CO%2CP-y-R

2-го жовтня (в ніч з 21 на 22 вересня за юліанським календарем) 1709 року в селі Варниця неподалік від Бендер, на 71-му році життя помер гетьман Іван Степанович Мазепа.
Російська історіографія традиційно описує останні дні гетьмана як повністю програвшого, переможеного Петром I самотнього знесиленого старого, покинутого друзями та прибічниками напризволяще, в якого не залишилося рідних та близьких.

Насправді, після поразки шведів під Полтавою 27-го червня (за юліанським календарем) 1709 разом з Мазепою до Молдовського князівства (яке знаходилося тоді під протекторатом Османської імперії) подалися приблизно 2-3 тисячі козаків та близько 45 старшинсько-козацьких родин (генерального обозного І.Ломиковського, генерального писаря П.Орлика, генеральних бунчужних І.Максимовича та Ф.Мировича, прилуцького полковника Д.Горленка та ін.).

Крім того, з Мазепою до останнього подиху гетьмана залишався його рідний небіж, осавул Війська Запорозького Андрій Войнаровський (син давно померлої на той час рідної молодшої сестри гетьмана, Олександри).

Саме він, до речі, і отримав в повному обсязі казкову спадщину свого дядька - 160 тис. червонців (для зрівняння - РІЧНИЙ бюджет Лівобережної Гетьманщини за часів гетьмана Данила Апостола (з 1727 року) складав 122 тис. червонців.

Вже після смерті Івана Мазепи його племінник одружився з представницею козацько-старшинської родини Мировичів, Ганною, яка народила йому двох дітей - сина Станіслава та доньку Ульрику-Елеонору.

Сам Андрій Войнаровський в 1716 році за наказом Петра I був викрадений в Гамбурзі, привезений до Петербургу, де до 1723 року перебував в ув'язненні у Петропавлівській фортеці, після чого його було відправлено на заслання до Якутську, де він і сконав в 1740 році.
Але його нащадки доводилися внучатими племінниками (двоюрідними онуками) Мазепі, так що мали продовжити його рід. Втім, про їх подальшу долю наразі нічого не відомо. Остання інформація про Станіслава - те, що в 40-і роки XVIII століття він жив у Франції, в Парижі, де служив лейтенантом французької армії. Вважається, що на ньому "українська" чоловіча лінія Войнаровських згасла (батько Войнаровського був поляком, і мав від першого свого шлюбу синів).

Але що цікаво, і про що зазвичай історики не згадують - у Івана Мазепи, окрім Андрія Войнаровського, був ще, щонайменше, один кровний нащадок. Молодша сестра гетьмана, Олександра (вона була, щонайменш, на 10 років молодша за Мазепу), за своє недовге життя (вона прожила близько 40 років) виходила заміж тричі. І, якщо свого молодшого сина Андрія Войнаровського вона народила в останньому шлюбі, то старшого сина, Івана Обідовського, вона народила від свого першого чоловіка.

Між братами було чотири роки різниці, і саме старший небіж Мазепи (названий на його честь) був улюбленцем свого дядька. Іван помер за вісім років за гетьмана, в віці лише 25 років - загинув на Північній війні Московського царства зі Швецією. За три роки до смерті Іван Обідовський одружився (що цікаво) з дочкою Василя Кочубея, Ганною (таким чином, Мазепа та Кочубей стали сватами), і залишив після себе маленького сина, також Івана (цей хлопчик доводився онуком і Кочубею, і Мазепі). Який, власне, і був тим самим другим кровним нащадком гетьмана (в 1709 році йому було приблизно 8-11 років).

Про Івана Обідовського-молодшого історикам відомо тільки те, що в 1722-1723 роках він навчався у Вроцлаві, після чого повернувся до України. Цей внучатий племінник Мазепи намагався отримати хоча б щось зі спадщини свого батька - але, зрозуміло, не мав у тому успіху. Навряд чи хлопець побачив хоча б щось і зі спадщини свого двоюрідного діда Мазепи.

Так що рідні у гетьмана залишалися і після його смерті. І, хоча історикам нічого не відомо про долі трьох його двоюрідних онуків (а можливо, навіть чотирьох - деякі дослідники стверждують, що після Івана Обідовського залишилося два сини, а не один - Михайло та Іван), всі вони могли мати дітей та онуків - та продовжити, таким чином, хоча і не напряму, рід Мазеп.
Що стосується близьких гетьмана.

Як відомо, в 1668 році він взяв за себе вдову генерального осавула Самійла Фридрикевича, Ганну Половець (?-1702), яка від першого чоловіка мала двох дітей - Криштофа та Марію. Хоча деякі історики впевнено кажуть, що-де гетьман їх усиновив - насправді, до наших часів не дійшо ніяких звісток про те, що була здійснена якась юридична процедура з цього приводу. Та й батькове прізвище пасинок та пасербиця Мазепи на його не змінювали.

Втім, відносився до них гетьман, як до власних дітей.

Криштофу від допоміг стати седнівським сотником та подарував доходи з заможних містечок на Чернигівщині - Смяча та Конотопа.

Марію з багатим посагом видав заміж за сина білоцерковського полковника, Михайла Громику (Громеку).

Криштоф, скоріш за все, помер або загинув ще до "зради" свого вітчима, і це його "врятувало" від помсти Петра I. А от Марія, хоча й овдовіла за два роки до смерті Мазепи, мала необачність його пережити. І була відправлена на заслання до Сибіру, з якого вже не повернулася.

Криштоф залишив після себе сина та доньку, які також мали дітей та онуків. Про дітей Марії відомо, що у неї до дорослого віку дожили два сини та дві доньки.

Так що рід цих некровних нащадків Мазепи також продовжився.

Бо ж "козацькому роду нема переводу", попри всі намагання та зусилля Москви.

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2571547056420749&id=100006964385033&__cft__[0]=AZWUhieVjaFvuCnO7iSCbe0E_xd9uFEu1Yq3okwup5pHrKI_KHTlNoUMcxZ1OrFicA-3Dw1Ppqp3fe0bjDs63NJDiarg3StniOJwcm-Z0fEzHBIgI0NbOLxukagip6yK0ZvHnztENBv-0LUDSTtx8brH&__tn__=%2CO%2CP-R

Svetik пише:

2-го жовтня (в ніч з 21 на 22 вересня за юліанським календарем) 1709 року в селі Варниця неподалік від Бендер, на 71-му році життя помер гетьман Іван Степанович Мазепа.
Російська історіографія традиційно описує останні дні гетьмана як повністю програвшого, переможеного Петром I самотнього знесиленого старого, покинутого друзями та прибічниками напризволяще, в якого не залишилося рідних та близьких.

Насправді, після поразки шведів під Полтавою 27-го червня (за юліанським календарем) 1709 разом з Мазепою до Молдовського князівства (яке знаходилося тоді під протекторатом Османської імперії) подалися приблизно 2-3 тисячі козаків та близько 45 старшинсько-козацьких родин (генерального обозного І.Ломиковського, генерального писаря П.Орлика, генеральних бунчужних І.Максимовича та Ф.Мировича, прилуцького полковника Д.Горленка та ін.).

Крім того, з Мазепою до останнього подиху гетьмана залишався його рідний небіж, осавул Війська Запорозького Андрій Войнаровський (син давно померлої на той час рідної молодшої сестри гетьмана, Олександри).

Саме він, до речі, і отримав в повному обсязі казкову спадщину свого дядька - 160 тис. червонців (для зрівняння - РІЧНИЙ бюджет Лівобережної Гетьманщини за часів гетьмана Данила Апостола (з 1727 року) складав 122 тис. червонців.

Вже після смерті Івана Мазепи його племінник одружився з представницею козацько-старшинської родини Мировичів, Ганною, яка народила йому двох дітей - сина Станіслава та доньку Ульрику-Елеонору.

Сам Андрій Войнаровський в 1716 році за наказом Петра I був викрадений в Гамбурзі, привезений до Петербургу, де до 1723 року перебував в ув'язненні у Петропавлівській фортеці, після чого його було відправлено на заслання до Якутську, де він і сконав в 1740 році.
Але його нащадки доводилися внучатими племінниками (двоюрідними онуками) Мазепі, так що мали продовжити його рід. Втім, про їх подальшу долю наразі нічого не відомо. Остання інформація про Станіслава - те, що в 40-і роки XVIII століття він жив у Франції, в Парижі, де служив лейтенантом французької армії. Вважається, що на ньому "українська" чоловіча лінія Войнаровських згасла (батько Войнаровського був поляком, і мав від першого свого шлюбу синів).

Але що цікаво, і про що зазвичай історики не згадують - у Івана Мазепи, окрім Андрія Войнаровського, був ще, щонайменше, один кровний нащадок. Молодша сестра гетьмана, Олександра (вона була, щонайменш, на 10 років молодша за Мазепу), за своє недовге життя (вона прожила близько 40 років) виходила заміж тричі. І, якщо свого молодшого сина Андрія Войнаровського вона народила в останньому шлюбі, то старшого сина, Івана Обідовського, вона народила від свого першого чоловіка.

Між братами було чотири роки різниці, і саме старший небіж Мазепи (названий на його честь) був улюбленцем свого дядька. Іван помер за вісім років за гетьмана, в віці лише 25 років - загинув на Північній війні Московського царства зі Швецією. За три роки до смерті Іван Обідовський одружився (що цікаво) з дочкою Василя Кочубея, Ганною (таким чином, Мазепа та Кочубей стали сватами), і залишив після себе маленького сина, також Івана (цей хлопчик доводився онуком і Кочубею, і Мазепі). Який, власне, і був тим самим другим кровним нащадком гетьмана (в 1709 році йому було приблизно 8-11 років).

Про Івана Обідовського-молодшого історикам відомо тільки те, що в 1722-1723 роках він навчався у Вроцлаві, після чого повернувся до України. Цей внучатий племінник Мазепи намагався отримати хоча б щось зі спадщини свого батька - але, зрозуміло, не мав у тому успіху. Навряд чи хлопець побачив хоча б щось і зі спадщини свого двоюрідного діда Мазепи.

Так що рідні у гетьмана залишалися і після його смерті. І, хоча історикам нічого не відомо про долі трьох його двоюрідних онуків (а можливо, навіть чотирьох - деякі дослідники стверждують, що після Івана Обідовського залишилося два сини, а не один - Михайло та Іван), всі вони могли мати дітей та онуків - та продовжити, таким чином, хоча і не напряму, рід Мазеп.
Що стосується близьких гетьмана.

Як відомо, в 1668 році він взяв за себе вдову генерального осавула Самійла Фридрикевича, Ганну Половець (?-1702), яка від першого чоловіка мала двох дітей - Криштофа та Марію. Хоча деякі історики впевнено кажуть, що-де гетьман їх усиновив - насправді, до наших часів не дійшо ніяких звісток про те, що була здійснена якась юридична процедура з цього приводу. Та й батькове прізвище пасинок та пасербиця Мазепи на його не змінювали.

Втім, відносився до них гетьман, як до власних дітей.

Криштофу від допоміг стати седнівським сотником та подарував доходи з заможних містечок на Чернигівщині - Смяча та Конотопа.

Марію з багатим посагом видав заміж за сина білоцерковського полковника, Михайла Громику (Громеку).

Криштоф, скоріш за все, помер або загинув ще до "зради" свого вітчима, і це його "врятувало" від помсти Петра I. А от Марія, хоча й овдовіла за два роки до смерті Мазепи, мала необачність його пережити. І була відправлена на заслання до Сибіру, з якого вже не повернулася.

Криштоф залишив після себе сина та доньку, які також мали дітей та онуків. Про дітей Марії відомо, що у неї до дорослого віку дожили два сини та дві доньки.

Так що рід цих некровних нащадків Мазепи також продовжився.

Бо ж "козацькому роду нема переводу", попри всі намагання та зусилля Москви.

https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=2571547056420749&id=100006964385033&__cft__[0]=AZWUhieVjaFvuCnO7iSCbe0E_xd9uFEu1Yq3okwup5pHrKI_KHTlNoUMcxZ1OrFicA-3Dw1Ppqp3fe0bjDs63NJDiarg3StniOJwcm-Z0fEzHBIgI0NbOLxukagip6yK0ZvHnztENBv-0LUDSTtx8brH&__tn__=%2CO%2CP-R

Братерство з московитами, будується на двох засадах або ти холоп, або покійник. Є ще гулаг, но то перехідне положення.

Якщо ви зголосилися на холопа, то вам автоматично додається "гідність" "молодший брат", а відносини набудуть ознаки тотальної "дедовщини".

Тихоня пише:

Svetik пише:

Братерство з московитами, будується на двох засадах або ти холоп, або покійник. Є ще гулаг, но то перехідне положення.

Якщо ви зголосилися на холопа, то вам автоматично додається "гідність" "молодший брат", а відносини набудуть ознаки тотальної "дедовщини".

 Да нет ,душа моя...Выдох весь "род иудин"...А вот козацкий род Кочубеев действительно не знал переводу и в начале ХХ века....

Svetik пише:

Тихоня пише:

Svetik пише:

Братерство з московитами, будується на двох засадах або ти холоп, або покійник. Є ще гулаг, но то перехідне положення.

Якщо ви зголосилися на холопа, то вам автоматично додається "гідність" "молодший брат", а відносини набудуть ознаки тотальної "дедовщини".

 Да нет ,душа моя...Выдох весь "род иудин"...А вот козацкий род Кочубеев действительно не знал переводу и в начале ХХ века....

О, так я про те саме. Зрадити свій нарід, визнати себе холопом сусіднього царства, непогано відбивається на "гідності" й майбутньому цілого роду.

От і вам Мазепа, поперек горла. А руський цар, що батько рідний. Така собі меншовартісна "гідність".

Тихоня пише:
 Да нет ,душа моя...Выдох весь "род иудин"...А вот козацкий род Кочубеев действительно не знал переводу и в начале ХХ века....

Да мне пофиг...Но факт остается фактом...

ХТОСЬ пише:

Тихоня пише:
 Да нет ,душа моя...Выдох весь "род иудин"...А вот козацкий род Кочубеев действительно не знал переводу и в начале ХХ века....

Да мне пофиг...Но факт остается фактом...

"В результате всей этой отрицательной селекции вывелся абсолютно новый вид холопов, которых принято называть VATNIKI"

Тихоня пише:

ХТОСЬ пише:

Тихоня пише:
 Да нет ,душа моя...Выдох весь "род иудин"...А вот козацкий род Кочубеев действительно не знал переводу и в начале ХХ века....

Да мне пофиг...Но факт остается фактом...

"В результате всей этой отрицательной селекции вывелся абсолютно новый вид холопов, которых принято называть VATNIKI"

Я искренне рад что вы не такие....Вы вообще никакие...

ХТОСЬ пише:

Тихоня пише:

ХТОСЬ пише:

Тихоня пише:
 Да нет ,душа моя...Выдох весь "род иудин"...А вот козацкий род Кочубеев действительно не знал переводу и в начале ХХ века....

Да мне пофиг...Но факт остается фактом...

"В результате всей этой отрицательной селекции вывелся абсолютно новый вид холопов, которых принято называть VATNIKI"

Я искренне рад что вы не такие....Вы вообще никакие...

"Они уверены в своей святости и непогрешимости, пресекают любые попытки усомниться в праведности своих поступков. Они искренне убеждены, что являются носителями духовноскрепной истины, заведомо лишая этого права всех остальных. Они не способны к конструктивному диалогу. Ватники люто ненавидят других, потому что те не соответствуют их шаблону."

Svetik пише:

Сьогодні знаменна подія — у Києві відкрито пам`ятник Петру Болбочану.

Болбочан — фігура настільки потужна, що одним постом навіть для побіжного його представлення ніяк не обійтись.

Кадровий офіцер, учасник Першої світової, один з перших розпочав процес українізації в імператорській армії.

Перший командир Запорізького загону, який згодом став дивізією і корпусом — легендарної та на рівні із Січовими Стрільцями найбоєздатнішої частини Армії УНР.

У січні 1918 року на вулицях Києва придушував більшовицьку п’яту колону та першим звільняв столицю після короткотривалої, але дуже кривавої окупації.

Звільнив Крим! Так, саме Болбочан здійснив блискучу операцію та вигнав загарбників з півострова.

Весь 1918 і початок 1919 саме Болбочан тримав лінію оборони спочатку на Донбасі, а потім на Лівобережжі.

Політично Болбочан був державником, націоналістом. Виступав за самостійність за будь-яку ціну, сильну та дисципліновану армію, проти лівацького самознищувального абсурду.

Займав позицію значно правіше Петлюри, не кажучи вже про марксиста Винниченка, з яким відкрито ворогував. Водночас, був значно більшим націоналістом, ніж Гетьман Скоропадський, який будучи державником, на той час не до кінця сприймав українську ідею.

Болбочан міг стати своєрідним містком між республіканським та гетьманськими таборами української революції — і від того ще більш трагічною нотою звучить його смерть від рук своїх.
Болбочан — це дзеркало української революції, з усіма її тріумфами і трагедіями.

Хай живе добра пам`ять про цього великого українця!

https://www.facebook.com/andriy.illenko/posts/5168862906487791?__cft__[0]=AZUzNadzE1AtmMq11p9A-fZwkdUDtOUFrrnh_qAL2PSSHUbzt7-AY6lyYXtgp0jh7FrmsWM_HiRSoiVcvicLs5iufoBBuIMTMdMflRY2QEAUV2hkiBISeJDqPBIRmmghiHZi5FFQxDWVkUDVf96Tp8R5WCb0KdAYWJYQ9F0vT-Oer42ttOexA4D9Iee5DcafMkM&__tn__=%2CO%2CP-y-R

Тихоня пише:

Svetik пише:

Тихоня пише:

Svetik пише:

Братерство з московитами, будується на двох засадах або ти холоп, або покійник. Є ще гулаг, но то перехідне положення.

Якщо ви зголосилися на холопа, то вам автоматично додається "гідність" "молодший брат", а відносини набудуть ознаки тотальної "дедовщини".

 Да нет ,душа моя...Выдох весь "род иудин"...А вот козацкий род Кочубеев действительно не знал переводу и в начале ХХ века....

О, так я про те саме. Зрадити свій нарід, визнати себе холопом сусіднього царства, непогано відбивається на "гідності" й майбутньому цілого роду.

От і вам Мазепа, поперек горла. А руський цар, що батько рідний. Така собі меншовартісна "гідність".

Да мне пофиг...Но факт остается фактом...

Тихоня пише:у меня только жалость.

Svetik пише:

Тихоня пише:у меня только жалость.

Це б було образливо, якщо б хоч трохи мало значення. :-)

Тихоня пише:

Svetik пише:

Тихоня пише:у меня только жалость.

Це б було образливо, якщо б хоч трохи мало значення. :-)

Ваше мнение мне столь же аналогично фиолетово...Ну кроме крайне редких случаев "озарения"...

Тихоня пише:А кстати....Есть ли в Киеве памятник Скоропадскому П.П. , Гандзюку Я.Г. ,Сафонову Я.В ?

Svetik пише:

Тихоня пише:А кстати....Есть ли в Киеве памятник Скоропадскому П.П. , Гандзюку Я.Г. ,Сафонову Я.В ?

Невірно поставлене питання. А чи з 30 років незалежності, за виключенням недовгих п'яти років, коли прийшлося рятувати країну, була українська влада хоч в Києві, хоч в цілому по Україні? Чи ви вважаєте, що памятники діячам часів УНР, повинні були поставити оті ваші упороті більшовики-капіталісти?

Тихоня пише:

Svetik пише:

Тихоня пише:А кстати....Есть ли в Киеве памятник Скоропадскому П.П. , Гандзюку Я.Г. ,Сафонову Я.В ?

Невірно поставлене питання. А чи з 30 років незалежності, за виключенням недовгих п'яти років, коли прийшлося рятувати країну, була українська влада хоч в Києві, хоч в цілому по Україні? Чи ви вважаєте, що памятники діячам часів УНР, повинні були поставити оті ваші упороті більшовики-капіталісти?

Большевики то ясно не поставят...А вот патриоты должны были...Вот Мазепе с Бандерой наклепали ж...Болбочану вот залабанили...

Svetik пише:

Тихоня пише:

Svetik пише:

Тихоня пише:А кстати....Есть ли в Киеве памятник Скоропадскому П.П. , Гандзюку Я.Г. ,Сафонову Я.В ?

Невірно поставлене питання. А чи з 30 років незалежності, за виключенням недовгих п'яти років, коли прийшлося рятувати країну, була українська влада хоч в Києві, хоч в цілому по Україні? Чи ви вважаєте, що памятники діячам часів УНР, повинні були поставити оті ваші упороті більшовики-капіталісти?

Большевики то ясно не поставят...А вот патриоты должны были...Вот Мазепе с Бандерой наклепали ж...Болбочану вот залабанили...

Прийде час, поставлять. Ну якщо ви країну знов російське кріпацтво не от дасте.

Тихоня пише:

Svetik пише:

Тихоня пише:

Svetik пише:

Тихоня пише:А кстати....Есть ли в Киеве памятник Скоропадскому П.П. , Гандзюку Я.Г. ,Сафонову Я.В ?

Невірно поставлене питання. А чи з 30 років незалежності, за виключенням недовгих п'яти років, коли прийшлося рятувати країну, була українська влада хоч в Києві, хоч в цілому по Україні? Чи ви вважаєте, що памятники діячам часів УНР, повинні були поставити оті ваші упороті більшовики-капіталісти?

Большевики то ясно не поставят...А вот патриоты должны были...Вот Мазепе с Бандерой наклепали ж...Болбочану вот залабанили...

Прийде час, поставлять. Ну якщо ви країну знов російське кріпацтво не от дасте.

Это вряд ли....Потому как они боролись за Украинскую державу,а вы ищете нового пана взамен Москвы....как Мазепа и Бандера....

Svetik пише:

Тихоня пише:

Svetik пише:

Тихоня пише:

Svetik пише:

Невірно поставлене питання. А чи з 30 років незалежності, за виключенням недовгих п'яти років, коли прийшлося рятувати країну, була українська влада хоч в Києві, хоч в цілому по Україні? Чи ви вважаєте, що памятники діячам часів УНР, повинні були поставити оті ваші упороті більшовики-капіталісти?

Большевики то ясно не поставят...А вот патриоты должны были...Вот Мазепе с Бандерой наклепали ж...Болбочану вот залабанили...

Прийде час, поставлять. Ну якщо ви країну знов російське кріпацтво не от дасте.

Это вряд ли....Потому как они боролись за Украинскую державу,а вы ищете нового пана взамен Москвы....как Мазепа и Бандера....

Ви дурницю пишете. Й до УНР, й після були ті, хто боровся за Україну. І Мазепа, боровся, й Бандера. І вони вам не до душі, тільки тому, що ваш господар призначив іх ворогами. Ну а ви як вас навчили, так й типу, "думаєте". Навіть замислитися не здатні, що вороги царя, то не ваші вороги. Ну якщо тільки ви "почитаете" царьків московських.... тоді так, зрозуміло, чому Мазепа з Бандерою, вам вороги.

Тихоня пише:

Svetik пише:

Ви дурницю пишете. Й до УНР, й після були ті, хто боровся за Україну. І Мазепа, боровся, й Бандера. І вони вам не до душі, тільки тому, що ваш господар призначив іх ворогами. Ну а ви як вас навчили, так й типу, "думаєте". Навіть замислитися не здатні, що вороги царя, то не ваші вороги. Ну якщо тільки ви "почитаете" царьків московських.... тоді так, зрозуміло, чому Мазепа з Бандерою, вам вороги.

Мог бы сказать вам то же самое..."як вас навчили"...Но не буду спорить...Время покажет.

Svetik пише:

Тихоня пише:

Svetik пише:

Ви дурницю пишете. Й до УНР, й після були ті, хто боровся за Україну. І Мазепа, боровся, й Бандера. І вони вам не до душі, тільки тому, що ваш господар призначив іх ворогами. Ну а ви як вас навчили, так й типу, "думаєте". Навіть замислитися не здатні, що вороги царя, то не ваші вороги. Ну якщо тільки ви "почитаете" царьків московських.... тоді так, зрозуміло, чому Мазепа з Бандерою, вам вороги.

Мог бы сказать вам то же самое..."як вас навчили"...Но не буду спорить...Время покажет.

Тихонічка, мене вчили як і вас, в советськії школі. От тільки я до будь-чого питання ставила й ставлю, та відповіді шукаю. А ви лише визубрили те, чому вас навчали.

Що то "время покажет", то воно нажаль й скоріш за все, тільки одне покаже, нескінченні граблі.

Тихоня пише:

Svetik пише:

Що то "время покажет", то воно нажаль й скоріш за все, тільки одне покаже, нескінченні граблі.

Ну не нужно быть такой пессимисткой....Хотя вероятность отката в 2004 год имеется....